УКРАЇНА

Українська

English

Україна - суб'єкт майже всіх міжнародних та регіональних інструментів, включно з трьома ключовими конвенціями про безгромадянство. Однак є певні прогалини в захисті прав осіб без громадянства, але є також зусилля, спрямовані на попередження та скорочення безгромадянства. Дані про населення без громадянства обмежені через неточності, частково збіжні категорії для визначення таких осіб та територіальну суперечку, що триває. Позитивним є те, що процедура визнання особою без громадянства була запроваджена та діє з травня 2021 року. Визначення особи без громадянства встановлено законом у відповідності до Конвенції 1954 року. Заявники на отримання статусу без громадянства мають певні права в очікуванні процедури, але є кілька перешкод для доступу до процедури як на юридичному, так і на практичному рівнях. Особи, визнані апатридами, можуть отримати посвідку на тимчасове проживання, а після двох років - право на постійне проживання. Правки, внесені у вересні 2023 року, також ускладнили деякі вимоги для отримання посвідки на проживання, після того, як людина визнана особою без громадянства.

Законодавча база щодо затримання є слабкою з обмеженим захистом від свавільного затримання та незначними процесуальними гарантіями. Органам влади все ще дозволяється затримувати людей без ухвали суду, і на практиці людей без громадянства затримують, оскільки безгромадянство не розглядаються у рішеннях про затримання. Особи, звільнені з-під варти, мають певний захист від повторного затримання і право на законне проживання.

Особи, визнані апатридами, можуть подати заяву на натуралізацію через три роки після визнання їх особами без громадянства. Правові гарантії діють для попередження безгромадянства у випадках знайд, всиновлених дітей та дітей, народжених українськими громадянами за кордоном, але для дітей, народжених без громадянства, існує правова вимога легального проживання батьків для набуття громадянства. Ця прогалина, а також перепони для реєстрації народження, перешкоджають зусиллям зменшити велику кількість апатридів в Україні, що непропорційно складається з представників етнічних меншин, включно з ромами. Ескалація війни з лютого 2022 року посилила перешкоди для доступу до прав і захисту для осіб без громадянства та людей, яким загрожує безгромадянство, як в Україні, так і в сусідніх країнах.

The original version of this country profile is the English version. In case of any discrepancies with the translated version, the English version should take primacy.

Востаннє оновлено :

бер 2024

Експерти-країнознавці:

ОЛЕКСАНДР СНІТКО, Десяте квітня

Додаткові ресурси

Роз”яснення до оцінювання

++Позитивна оцінка

+ Частково позитивна

+-Як позитивна, так і негативна

- Частково негативна

--Негативна

Додаткова інформація

Норми та прийняті нормативи

Міжнародні та регіональні інструменти

Визначають, чи є країни суб'єктом відповідних міжнародних та регіональних інструментів, включно з застереженнями, які можуть впливати на безгромадянство, та чи є інструменти частиною національного законодавства. Чотири ключові угоди (Конвенція про статус апатридів 1954 р.; Конвенція про зменшення безгромадянства 1961 р.; Європейська конвенція про громадянство; Конвенція Ради Європи «Про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав») під час оцінювання мають перевагу над іншими відповідними інструментами з захисту прав людини.

Україна має хорошу репутацію як учасник відповідних міжнародних та регіональних угод. Вона є державою-учасницею Конвенцій 1954 та 1961 рр., а також Європейської конвенції про громадянство, але не є учасницею Конвенції Ради Європи «Про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав» 2006 року. Україна є учасницею всіх відповідних інструментів захисту прав людини, крім Конвенції про права трудових мігрантів, без застережень.

Конвенція 1954 р. (про статус апатридів)р.

Україна є учасницею Конвенції 1954 р. без застережень і норми Конвенції є нормами прямої дії.

Конвенція 1961 р. (про скорочення безгромадянства)

Україна є учасницею Конвенції 1961 р. без застережень і норми Конвенції є нормами прямої ді.

Інші документи

Україна є учасницею Європейської конвенції про громадянство з застереженнями (не має значного впливу на безгромадянство), а також підписала, але не ратифікувала Конвенцію Ради Європи «Про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав».
Україна є учасницею всіх відповідних міжнародних та регіональних угод, крім Конвенції про права трудових мігрантів, без застережень.

Дані про населення без громадянства

Визначається наявність та джерела деталізованих даних про населення без громадянства. Надаються останні дані та оцінюється надійність заходів, які вживають країни, для обліку осіб без громадянства, включно з даними переписів, реєстрації актів громадянського стану населення та базами даних мігрантів. Позначається, чи проводиться виявлення випадків безгромадянства в країні та чи вживаються належні заходи для обліку осіб без громадянства що під вартою.

Дані про населення без громадянства в Україні обмежені та спірні. В переписі зазначена категорія «апатрид», але також існують інші потенційно повторювані категорії, і дані є застарілими, оскільки останній перепис проводився в 2001 р. Новий перепис населення був запланований на 2023 рік, але був відкладений через війну. УВКБ ООН, неурядові організації та уповноважений Верховної Ради України з прав людини надають різні цифри. Також немає даних з непідконтрольних уряду територій (НПУТ). Дані про затримання також обмежені, хоча відповідні органи збирають деяку інформацію про громадянство затриманих, включно із затриманими без громадянства. Дослідження на тему безгромадянства в Україні було опубліковано 2014 р. УВКБ ООН та національною неурядовою організацією.

Доступність та джерела

Україна має зазначену в переписі категорію «апатрид» та деталізовані дані, але також існують інші потенційно частково збіжні категорії, такі як «особи, які не вказали громадянство». Перепис було проведено востаннє в 2001 р., тому дані є застарілими. 82550 осіб заявили про своє безгромадянство та 40364 особи не вказали громадянство за результатами всеукраїнського перепису 2001 р. В 2019 р. категорія «апатрид» була включена до пілотного перепису. Однак повноцінний перепис, запланований у 2020 р., так і не відбувся. Новий перепис населення був запланований на 2023 рік, але був відкладений через війну. Інші джерела даних про безгромадянство включають УВКБ ООН, неурядові організації та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, однак неурядові організації стурбовані відсутністю надійних даних про безгромадянство в Україні.
За даними Державної Міграційної Служби України, наприкінці 2020 року в Україні проживало 5815 осіб без громадянства з посвідкою на проживання. З травня 2021 року по вересень 2023 року було подано 1238 заяв до процедури визнання особою без громадянства. 896 осіб були визнані апатридами, 790 з них отримали тимчасову посвідку на проживання, а 70 осіб отримали відмову у визнанні особами без громадянства.
Наприкінці 2021 року УВКБ ООН повідомило про 35 933 осіб, які підпадають під мандат безгромадянства в Україні. УВКБ ООН підрахувало, що приблизно 69 400 дітей, народжених на непідконтрольних уряду територіях (НПУТ), ще не отримали свідоцтва про народження, а отже знаходяться під загрозою безгромадянства. Оцінки УВКБ ООН базуються на трьох основних джерелах: інформації від державних установ, польових офісів УВКБ ООН та неурядових організацій.
Інші державні статистичні дані не є деталізованими та не виділяють апатридів серед інших осіб негромадян.
Дослідження на предмет безгромадянства в Україні було опубліковано в 2014 р. УВКБ ООН та національною неурядовою організацією ХІАС.
В Україні немає доступних даних про біженців без громадянства та осіб без громадянства, які просять притулку. Доступність даних обмежена через політичну ситуацію, відсутні дані про території наразі непідконтрольні українському уряду.

Інформація про затримання осіб без громадянства

Україна не публікує дані про затриманих осіб без громадянства, хоча й збирає деяку інформацію про затриманих та їхнє громадянство, включно про деяких осіб, зазначених як «апатриди» та про групи населення яке може зазнати ризику безгромадянства.
Деякі дані були надані неурядовим організаціям після запиту до Державної міграційної служби України.
Протягом перших дев'яти місяців 2023 року 286 іноземців та осіб без громадянства утримувалися в пунктах тимчасового тримання (порівняно з 597 у 2022 році, 881 у 2021 році та 810 у 2020 році). Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило про 30 осіб без громадянства, яким було відмовлено у в'їзді на територію України і яких було затримано в місцях тимчасового тримання Держаної прикордонної служби протягом 9 місяців в 2020 році. В період 2018-2020 років було затримано щонайменше три особи без громадянства в Чернігівському та Волинському пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. У ПТПІ Миколаївської області повідомили, що станом на 31 серпня 2023 року затримано трьох осіб без громадянства та п’ятьох осіб, громадянство яких не визнається.
Причини звільнення особи з-під варти в Уряді України не повідомляють, але в ДМС заявляють, що за дев’ять місяців 2023 року з-під варти звільнено 76 осіб, у 2022 році – 330 осіб, а за дев'ять місяців 2023 року з території України було видворено 95 затриманих осіб, а у 2022 році - 183 особи.

Визначення безгромадянства та статус

Визначається, чи мають країни в своєму національному законодавстві визначення особи без громадянства, яке узгоджується з Конвенцією 1954 р., і чи існує належна процедура визнання особою без громадянства, яка призводить до набуття статусу особи без громадянства. Якщо процедури визнання особою без громадянства не існує, то перевіряється, чи існують інші процедури, за яких безгромадянство може бути визначено, та чи існують інші шляхи, якими особи без громадянства можуть врегулювати своє перебування, чи отримати доступ до своїх прав. Країни поділені на три групи, з можливістю порівняння тих, де існує окрема процедура визнання особою без громадянства, що гарантує захист; тих, де існують інші процедури; та тих, де є статус особи без громадянства, але немає чіткого механізму отримання захисту. Наявні процедури та права, які надаються особам без громадянства, перевіряються та оцінюються на відповідність міжнародним нормам та позитивному досвіду.

З травня 2021 року в Україні діє процедура визнання особою без громадянства. Визначення особи без громадянства відповідає Конвенції 1954 року. Відсутні вимоги щодо законного перебування при поданні заяви про визнання особою без громадянства. Однак на практиці існують певні перешкоди для доступу до процедури визнання ОБГ, включно з практикою ДМС запитувати документи у заявників перед подачею заяви та просити їх самостійно зв’язатися з іноземними консульствами. Повідомлялося також про випадки усного відхилення заяв, коли заявник не надав конкретних документів. На практиці, послуги усного та письмового перекладу не надаються безкоштовно. Також, неможливо подати заяву на визнання ОБГ, перебуваючи під вартою. Позитивними чинниками є те, що заявникам доступна безоплатна правова допомога, процедура має обмеження в часі, проводяться співбесіди, та передбачені механізми перенаправлення заявників до процедури отримання притулку чи процедури підтвердження українського громадянства, за необхідності. Особи, визнані апатридами, отримують посвідку на тимчасове проживання на один рік з можливістю продовження, хоча нещодавні зміни передбачають можливість ДМС таку посвідку на менший термін. Через два роки вони можуть отримати посвідку на постійне проживання. Для заявників і тих хто визнаний особами без громадянства з правом на тимчасове проживання існують перешкоди в доступі до деяких соціально-економічних прав (включно з доступом до безоплатного медичного обслуговування). Ескалація війни з лютого 2022 року посилила перешкоди для доступу до прав і захисту для осіб без громадянства та людей, яким загрожує безгромадянство, як в Україні, так і в сусідніх країнах. Зміни, ухвалені у вересні 2023 року, посилили умови отримання посвідки на проживання та зобов’язали осіб, які були документально оформлені як особи без громадянства до запровадження процедури у 2021 році, проходити процедуру визнання особою без громадянства для продовження посвідки на проживання.

Визначення особи без громадянства

В українському законодавстві особа без громадянства визначається як особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.. Визначення було узгоджено з Конвенцією 1954 р. шляхом юридичних поправок у 2020 р.

Навчання

УВКБ ООН та його партнери зазвичай проводять щорічні навчання з питань безгромадянства для Державної міграційної служби, інших зацікавлених державних органів та практикуючих юристів. У 2021 році були проведені спеціальні тренінги та круглі столи, пов’язані із визнанням ОБГ.
Національна школа суддів України та УВКБ ООН проводять навчання з питань безгромадянства для суддів та юристів, але нерегулярно.
Протягом 2018 року та з лютого по жовтень 2023 року НУО-партнери УВКБ ООН в Україні провели кілька тренінгів для юристів із системи державної безоплатної правової допомоги та адвокатів, а деякі відеоматеріали доступні онлайн.

Наявність спеціальної процедури визнання безгромадянства

Процедура визнання ОБГ та статус особи без громадянства були введені до законодавства в червні 2020 року. Підзаконні акти, необхідні для впровадження процедури, були прийняті в березні 2021 року, а процедура визнання ОБГ запрацювала у травні 2021 року.

Доступ до процедури

+/-

Перевірка здійснюється центральним виконавчим органом влади, Державною міграційною службою, яка відповідає за питання міграції, громадянства та законності перебування, та координується Міністерством внутрішніх справ.
Інструкції щодо звернення до процедури визнання ОБГ опубліковано на сайті Державної міграційної служби, хоча вони не є вичерпними. Більш детальну інформацію надають УВКБ ООН та НУО, які допомагають особам без громадянства в Україні.
Заява має бути подана в письмовій формі українською мовою на спеціальному бланку особисто в підрозділі Державної міграційної служби. Однак форма є простою і закон зобов'язує ДМС заповнити заяву за проханням заявника, якщо він чи вона не може цього зробити через неписьменність чи вади здоров’я. Крім того, у більшості відділів ДМС заяви заповнюються в електронному вигляді працівниками ДМС і роздруковуються для підпису заявників. ДМС зобов’язана забезпечити безкоштовний письмовий та усний переклад, якщо це необхідно для подання заяви, але на практиці це рідко надається через брак перекладачів та фінансових ресурсів.
Закон передбачає гнучкість щодо документів, які потрібно долучити до заяви; для підтвердження достовірності документації заявника можуть прийматися свідчення третіх осіб.
Закон зобов'язує ДМС розглянути заяву, але її може бути відхилено, якщо особа має громадянство або статус особи без громадянства в іншій Державі; якщо особа не має документу з фотографією та відмовляється давати згоду на свідчення третіх осіб для підтвердження достовірності інформації щодо заявника; або якщо особа відмовляється надавати біометричні дані. Хоча це не передбачено законодавством, на практиці працівники ДМС часто вимагають від заявників зібрати та надати документи перед подачею заяви, такі як консульські довідки, свідоцтва про народження та документи, що підтверджують місце проживання.
Плата за подання не стягується, проте заявник повинен сплатити будь-які консульські збори, необхідні для отримання консульської довідки, яка підтверджує, що він не є громадянином цієї країни, оскільки ДМС часто просить заявників звернутися до консульства самостійно. Немає жодних часових обмежень для доступу до процедури визнання особою без громадянства або вимог законного перебування.
Особи, яким раніше було видано рішення про повернення або видворення, в тому числі через нелегальне перебування, не мають права подавати заяву на отримання процедури визнання особою без громадянства до скасування цього рішення.
НУО, які є партнерами УВКБ ООН, підтримують заявників у процедурі визнання особою без громадянства.

Оцінювання

+/-

Закон розподіляє тягар доказування між заявником та ДМС. Заявник зобов'язаний співпрацювати, з'являтися на співбесіди та надавати усю можливу інформацію. ДМС зобов'язана зібрати усю можливу інформацію про заявника та має право вимагати документи чи іншу інформацію від інших урядових органів, Державних реєстрів та архівів, неурядових організацій та органів влади іноземних держав.
Законодавство не дає чіткого визначення, який стандарт доказування застосовується під час процедури визнання особою без громадянства. Однак підстави для відмови визначені в законі чітко і, за відсутності документів, свідчення заявника можуть бути підтверджені третіми особами.
На практиці працівники ДМС часто вимагають від заявників зібрати та надати документи перед подачею заяви, такі як консульські довідки, свідоцтва про народження та документи, що підтверджують місце проживання. Повідомлялося, що працівники ДМС іноді в усній формі відмовляються приймати заяву про визнання ОБГ, якщо такі документи не надано. Через проблеми із зв’язком із консульствами, ДМС пропонує заявникам звертатися до консульств самостійно, що вимагає від заявників сплати високих консульських зборів. Повідомлялося про труднощі для осіб без громадянства, яким необхідно отримати підтвердження про відсутність громадянства Росії та Білорусі у відповідних консульствах, оскільки вони не працюють в Україні через війну.
Згідно правок, прийнятих у вересні 2023 року, у випадку якщо заявник вже має посвідку на постійне проживання із зазначенням статусу особи без громадянства в Україні, видану до запровадження процедури визнання особою без громадянства, до заяви повинні додаватися документи, що подавалися заявником при отриманні такої посвідки, наявні в ДМС. Проте, з практичної точки зору, якщо матеріали справи неповні, ДМС вимагатиме від заявника надати додаткові документи, у разі відсутності яких заява на проведення процедури визнання особою без громадянства може бути відхилена, що призведе до анулювання посвідки на постійне проживання.
Існують чіткі вказівки для осіб, які приймають рішення, щодо оцінки доказів , але немає точної та надійної інформації про країну походження щодо безгромадянства. Не було зафіксовано випадків, коли особи, які приймають рішення, використовували інформацію про іноземне законодавство та його імплементацію в своїй оцінці під час процедури визначення особою без громадянства.
Вживаються заходи для сприяння фактичній рівності під час процедури визнання особою без громадянства для неповнолітніх без супроводу, осіб, які не мають правоздатності, людей з низьким рівнем грамотності, людей з обмеженими можливостями та тих, хто має проблеми зі здоров’ям, які не дозволяють їм відвідувати зустрічі. ДМС також зобов'язана забезпечити безкоштовний письмовий та усний переклад заяви, але в більшості випадків від заявників вимагають нотаріально засвідчені переклади документів, виданих іноземними мовами.
Наразі немає доказів щодо значних помилок у прийнятті рішень.

Процесуальні гарантії

До Закону «Про безоплатну правничу допомогу» було внесено поправки одночасно із запровадженням процедури визнання особою без громадянства, спрямовані на надання права на безоплатну первинну та вторинну правничу допомогу тим, хто звертається за визнанням особою без громадянства, на всіх етапах процедури. У травні 2022 року до закону було внесено зміни, які передбачають право осіб без документів на доступ до правничої допомоги за державні кошти в окремих провадженнях, пов’язаних із видачею документа, що посвідчує особу. На практиці, через війну державна система безоплатної правничої допомоги має обмежені можливості для надання такої допомоги.
Заявник має право на співбесіду, а ДМС може також ініціювати співбесіду, на яку заявник зобов'язаний з'явитися. На практиці, співбесіда проводиться в кожному конкретному випадку, і ДМС також може запросити додаткові співбесіди для уточнення, особливо якщо були викриті нові обставини.
ДМС зобов'язана при потребі надати перекладача, який володіє мовою заявника, а також послуги безоплатного письмового перекладу, на стадії подання заяви. На практиці, немає безкоштовного усного та письмового перекладу, а ДМС вимагає від заявників надати нотаріально засвідчені переклади документів, виданих іноземними мовами. Також немає спеціального положення про безкоштовний усний переклад під час співбесід, які, на практиці, проводяться українською чи російською мовами.
Законом не визначено ані перевірки якості, ані ролі УВКБ ООН під час провадження у справі.
На практиці, НУО, які є партнерами УВКБ ООН, можуть супроводжувати заявників під час співбесіди.
Рішення (відмови) мають надаватися у письмовій формі з поясненням причини протягом трьох днів з моменту прийняття рішення. Однак, повідомлялося також про випадки усного відхилення заяв, коли заявник не надав конкретних документів. У ДМС також є внутрішня інструкція усно відмовляти всім заявникам, які народилися або тривалий час проживали в Росії.
В законі встановлені часові рамки у шість місяців, які можуть бути подовжені до 12 місяців із вказанням причини. На практиці процедура зазвичай триває від 7 до 11 місяців.
У той час як ДМС оцінює, чи є заявники особами без громадянства під час процедури надання притулку, відсутність громадянства не вважається актуальною в процедурі надання притулку, і немає механізму направлення до проходження процедури на визнання особою без громадянства. Існує механізм взаємодії процедури визнання особою без громадянства з процедурою надання притулку, за яким заявника можуть перенаправити до процедури надання притулку, якщо під час процедури визнання особою без громадянства визначено підстави для надання притулку. Існує також механізм перенаправлення до процедури встановлення українського громадянства, якщо під час процедури визнання особою без громадянства визначені підстави для підтвердження громадянства.

Захист під час процедури

+/-

Заявники в процедурі визнання особою без громадянства вважаються такими, що тимчасово перебувають на території на законних підставах та отримують довідку на підтвердження цього. У разі продовження терміну процедури, ДМС зобов’язана продовжити термін дії довідки.
За законом заявники мають право на працю, але доступ до працевлаштування ускладнюється тим, що потенційнім працедавцям для того, щоб взяти заявника на роботу, необхідно отримати спеціальний дозвіл. У вересні 2022 року до закону внесли зміни, які чітко передбачили можливість працевлаштування заявників до процедури визнання ОБГ за наявності спеціального дозволу роботодавця та зняли інші обмеження у праві на працю. Визнані особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, можуть працевлаштовуватися без додаткового дозволу. Очікується, що ці зміни спростять доступ до офіційного працевлаштування для осіб без громадянства.
Доступ до соціального захисту може бути ускладнено через статус перебування заявника («тимчасове перебування» в Україні), оскільки деякі права на соціальний захист передбачені тільки для тих, хто має посвідку на постійне або тимчасове проживання.
Заявники у процедурі визнання ОБГ мають також перешкоди у доступі до безоплатного медичного обслуговування, оскільки воно гарантується законом тільки для громадян України та іноземців, або осіб без громадянства з правом на постійне проживання в Україні.
У грудні 2022 року Парламент прийняв закон, який передбачає можливість перебування заявника процедури визнання ОБГ в імміграційному затриманні до прийняття остаточного рішення щодо його заяви про визнання ОБГ, подібно до вже існуючого положення в законі про процедуру надання притулку. Доказів затримання заявників на практиці наразі немає. Якщо особа, яка перебуває в імміграційному затриманні, подає заяву про визнання ОБГ, це не є підставою для звільнення з-під варти, і на практиці подати заяву з місця затримання неможливо, оскільки заяву потрібно подати особисто в ДМС.

Оскарження

Заявник має право оскаржити рішення ДМС до адміністративного суду протягом 20 днів з моменту отримання письмового рішення про відмову.
Безоплатна правнича допомога надається на всіх стадіях процесу, поки не буде прийняте остаточне рішення.
За заяву до адміністративного суду стягується судовий збір, який визначається за розміром прожиткового мінімуму (близько 27 євро).

Статус апатрида

+/-

Протягом 10 днів після отримання позитивного рішення, визнаний апатрид повинен подати заяву до ДМС для отримання посвідки на тимчасове проживання.
Закон дозволяє відмовити особі у видачі посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо раніше було прийнято рішення про повернення або видворення через нелегальне перебування. Це проблематично, оскільки до запровадження процедури визнання особою без громадянства, багато людей без громадянства не мали способу врегулювати своє перебування.
Якщо раніше закон передбачав, що посвідка на тимчасове проживання видається на один рік і може бути продовжена, то через поправки, прийняті у вересні 2023 року, було передбачено можливість для ДМС видавати таку оновлений посвідку на строк менше 1 року, хоча жодних таких випадків не було зафіксовано. ДМС має прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання протягом 10 днів з моменту звернення.
Через два роки після визначення статусу безгромадянства, особа може подати заяву на отримання дозволу на імміграцію та отримати посвідку на постійне проживання. Зміни, ухвалені у вересні 2023 року, посилили умови отримання посвідки на постійне проживання, в тому числі додавши вимоги перевірки.
Нещодавні зміни також передбачають, що особи, які вже мають посвідку на постійне проживання з підтвердженням статусу особи без громадянства в Україні, видану до запровадження процедури визнання особою без громадянства, повинні подати заяву про визнання ОБГ протягом 10 днів після подання заяви про продовження посвідки (за українським законодавством це називається «обміном» посвідки). Якщо особа не подала заяву до процедури визнання особою без громадянства, ДМС відмовить в продовженні посвідки після закінчення 10-річного строку дії. Якщо особа подала заяву до процедури визнання ОБГ, але отримала відмову, її посвідка на проживання буде анульована. У разі визнання людини особою без громадянства їй не потрібно отримувати посвідку на тимчасове проживання, але вона повинна подати заяву на обмін посвідки на постійне проживання протягом 10 днів після визнання.
Права, що надаються особам, яких визнано особами без громадянства, залежать від їхнього статусу проживання. Певні права надаються після процедури визнання ОБГ та отримання посвідки на тимчасове проживання (наприклад, проїзний документ, право на роботу, право на початкову, середню та вищу освіту, а також право на отримання деяких видів соціального забезпечення). Однак повідомлялося про випадок, коли одній особі без громадянства, яка мала посвідку на постійне проживання, видану до запровадження процедури визначення особою без громадянства, було відмовлено у видачі проїзного документа.
Однак інші права надаються тільки після отримання посвідки на постійне проживання, умовою для чого є тимчасове проживання на території країни впродовж двох років на законних підставах (наприклад, право на возз'єднання сім'ї, право на отримання деяких видів соціальних виплат та право на безоплатну медичну допомогу).
Що стосується вищої освіти, то особи без громадянства можуть здобути її безоплатно в рамках квоти, яку встановлює Кабінет міністрів, але на практиці немає доказів здобуття такої освіти особами без громадянства.
Оскільки право на безоплатну медичну допомогу гарантується тільки особам без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання, особи, які мають посвідку на тимчасове проживання, можуть бути виключені з програми Державного страхування й зіткнутися з перешкодами в отриманні безоплатної медичної допомоги.
Тільки громадяни України мають активні й пасивні виборчі права, тому особи без громадянства не можуть брати участь у будь-яких виборах.
Підстави для позбавлення статусу безгромадянства повністю відповідають міжнародним стандартам.

Тимчасовий захист для людей, які рятуються від війни

Not available

Оскільки в лютому 2022 року в Україні розпочалася повномасштабна війна, люди без громадянства та ті, хто ризикує залишитися без громадянства, стикаються з додатковими ризиками та труднощами. Ці труднощі пов’язані як із загальними ризиками війни (питання безпеки, необхідність евакуації з ворожих територій, відсутність доступу до гуманітарного захисту), так і з їхнім статусом.
Через відсутність у них документів, що посвідчують особу, та інших документів, люди без документів стикаються з ризиком затримання та судового переслідування, а також обмежені у можливості залишити Україну. Це призводить до того, що багато людей без громадянства застрягли в уражених конфліктом місцевостях, або стали внутрішньо переміщеними особами. Крім того, більшість людей без документів не можуть бути зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), а тому не мають права на державну допомогу, що надається для ВПО.
Особи без громадянства та особи під ризиком безгромадянства, яким вдалося залишити територію України, стикаються з проблемами в отриманні документів за кордоном, що впливає на їхню можливість повернутися в Україну.
Із загостренням війни, український уряд закрив доступ до реєстрів населення, що призупинило нещодавно встановлену процедуру визнання ОБГ, хоча доступ до процедури було відновлено в травні 2022 року в менш постраждалих регіонах.
Положення заявників на процедуру визнання ОБГ, які залишили Україну під час розгляду їхньої заяви, недостатньо прозоре. У Державній міграційній службі (ДМС) повідомляють, що люди, які подали заяву про визнання ОБГ до війни і отримали статус безгромадянства, можуть звернутися до відділу ДМС на підконтрольній Уряду території для отримання посвідки на проживання, але це неможливо для тих, хто виїхав з України.
На практиці суттєво ускладнено доступ до документів та підтвердження статусу перебування. Доступ до державних послуг було обмежено в зимовий період 2022 та 2023 років.

Затримання

Аналізується законодавство, політика і практика, що стосуються загальних питань щодо затримання мігрантів, але з особливою увагою на попередження безпідставного затримання осіб без громадянства під час процедури видворення та депортації. Підтеми розглядають такі сфери, як виявлення осіб без громадянства та оцінка того, чи існує обґрунтована перспектива видворення, процесуальні гарантії, такі як часові обмеження, судовий нагляд та ефективні засоби правового захисту, а також права, надані особам без громадянства після звільнення з-під варти та захист проти повторного затримання.

В Україні існують значні прогалини в правовій базі, що регулює затримання мігрантів. Незважаючи на реформи 2016 року, органам влади все ще дозволяється затримувати людей без ухвали суду, і на практиці все ще відбувається затримка осіб без громадянства. Країна, в яку передбачається здійснити видворення, не має бути обов'язково визначена до затримання, не існує чіткого зобов'язання органів влади звільнити особу, якщо немає розумної перспективи її видворення, безгромадянство не вважається юридично значущим, закон не передбачає, що затримання є крайнім заходом, а дві наявні альтернативи використовуються вкрай рідко. Затримані нелегальні мігранти не можуть звернутися за визнанням ОБГ. Встановлено максимальний строк затримання, затриманим надається інформація щодо їхніх прав у письмовій формі. Передбачена безоплатна правнича допомога та певні засоби правового захисту для оскарження затримання, але водночас існують перешкоди в доступі до них. У разі звільнення надаються певні гарантії і передбачена можливість тимчасового проживання, однак існує ризик повторного затримання, а соціально-економічні права обмежені.

Імміграційне затримання

Повноваження щодо затримання іммігрантів передбачені законом. В Україні існує дві альтернативи затриманню — взяття на поруки та внесення застави, але вони не підлягають періодичному перегляду і строк затримання залежить від тривалості процедури видворення.
Закон не передбачає, що затримання є крайнім заходом, а дві наявні альтернативи затриманню практично не застосовуються. Затримання проводиться до розгляду альтернативних варіантів і є найбільш розповсюдженим заходом, попри те, що за законом рішення про затримання повинно відповідати принципам необхідності, обґрунтованості та пропорційності.
Країну, в яку передбачається здійснити видворення, не потрібно визначати перед затриманням з метою видворення.
Немає чіткого зобов’язання влади звільнити особу, якщо немає розумної перспективи її видворення. Закон передбачає звільнення у разі неможливості видворення, до чого відноситься відсутність проїзного документа, відсутність транспортного сполучення з країною призначення та з інших незалежних від затриманого причин. На практиці людей звільняють у більшості випадків після максимального терміну утримання.
У справі Шойго проти України від 2021 року, Європейський Суд з Прав Людини встановив, що тривале імміграційне затримання особи без документів не було виправдане, оскільки влада не діяла належним чином під час процедури депортації, і, отже, Україна порушила статтю 5 ЄКПЛ.

Виявлення безгромадянства

У разі ухвалення рішення про затримання, безгромадянство не розглядається як факт, що має юридичне значення, й особи без громадянства затримуються на практиці.
Оцінка вразливості не проводиться, хоча біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, не повинні затримувати. Однак безгромадянство не вважається тим, що збільшує вразливість, і біженці, які просять притулку та особи без громадянства можуть бути затриманими, якщо вони звернулися за міжнародним захистом або визнанням особою без громадянства відповідно до нової процедури після винесення рішення про затримання.
Також, неможливо подати заяву на визнання ОБГ, перебуваючи під вартою. У грудні 2022 року Парламент прийняв закон, який передбачає можливість перебування заявника процедури визнання ОБГ в імміграційному затриманні до прийняття остаточного рішення щодо його заяви про визнання ОБГ, подібно до вже існуючого положення в законі про процедуру надання притулку. Доказів затримання заявників на практиці наразі немає.
Повідомлялося про деякі випадки, коли людей, звільнених з-під варти, направляли для отримання правової допомоги щодо підготовки до процедури визнання особою без громадянства, але часто рішення про їх примусове повернення залишаються в силі, що перешкоджає доступу до цієї процедури. Судова процедура скасування цих рішень була безуспішною.
Є також повідомлення про людей, які залишаються під вартою через те, що українська влада вважає їх громадянами іншої країни, навіть якщо відповідна країна відмовляється визнати цю особу громадянином і прийняти їх реадмісію (наприклад, вихідці з Придністров'я).

Процесуальні гарантії

Максимальний термін тримання під вартою, встановлений законом, становить 18 місяців, та необхідність продовження строку затримання періодично переглядається в суді.
Щоби продовжити строк затримання після закінчення перших шести місяців, органи, що прийняли рішення про затримання, повинні звернутися до адміністративного суду не пізніше як за п'ять днів до закінчення перших шести місяців строку затримання. Надалі повноважні органи можуть подавати клопотання про продовження строку кожні шість місяців. Строк затримання може бути продовжено в разі відсутності інформації з країни громадянином якої є особа, або відсутності документів, що посвідчують особу. На практиці ця обставина ставить осіб без громадянства в невигідні умови та призводить до того, що вони часто затримуються на максимальний строк до 18 місяців. Не пізніше ніж за місяць до закінчення 18-місячного строку, органи влади повинні надати письмовий висновок про неможливість видворення, який є підставою для звільнення особи та видачі довідки, необхідної для подачі заяви на тимчасове проживання після звільнення.
У справі Шойго проти України від вересня 2021 року, Європейський Суд з Прав Людини встановив, що Україна порушила статтю 5 ЄКПЛ, продовжуючи імміграційне затримання особи без документів, оскільки влада не діяла належним чином під час процедури депортації.
Згідно із законом, прийнятим у березні 2023 року, органи охорони державного кордону та СБУ тепер можуть самостійно приймати рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства без рішення суду.
Законом передбачено, що про причини затримання особу інформують у письмовій формі до її затримання, а затриманим надається інформація про їхні права та обов'язки на зрозумілій їм мові, з залученням перекладачів у разі потреби.
Особи, які перебувають в імміграційному затриманні, не мають можливості подати заяву про визнання особою без громадянства.
Затриманий може подати апеляцію на рішення суду першої інстанції та звернутися до касаційної інстанції після рішення апеляційного суду. Затриманий також може оскаржити продовження строку затримання. Однак існують перешкоди, такі як обмеження за часом — апеляція має бути подана впродовж десяти днів, що складно здійснити в умовах тримання під вартою в ПТПІ та через обмежений доступ до безоплатної правничої допомоги.
За законом, безоплатна правнича допомога надається щоб оскаржити затримання, але доступ до її надання ускладнюється вимогою пред'явити документи, необхідні для її отримання, а також ускладненим доступом адвокатів до ПТПІ (в віддалених локаціях). Після подання заяви про визнання ОБГ, особа без громадянства набуває права на безоплатну правничу допомогу.
Не існує чітких правил, що регулюють процес відновлення документів або встановлення громадянства.

Захист при звільненні

+/-

Особам, яких було звільнено, видається довідка про тримання у пункті тимчасового перебування іноземців, і вони мають право подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання. Однак існують перешкоди в реалізації цього права через те, що однією з умов є обов’язкова реєстрація місця проживання, що для звільнених затриманих представляється проблематичним. Заявник має бути затриманий на максимальний строк щоб отримати посвідку на тимчасове проживання на підставі звільнення з ПТПІ.
Якщо особа могла б скористатися процедурою визнання особи без громадянства або під час затримання була визначена як особа без громадянства, вона отримала б посвідку на тимчасове проживання після звільнення за спрощеною процедурою.
У законодавстві України немає жодних правових норм щодо повторного затримання і тому немає положення про те, чи зараховується сумарний час затримання в максимальний строк.

Угоди про повернення та реадмісію

Україна ратифікувала 16 двосторонніх угод про реадмісію, але безгромадянство не розглядається як юридично значущий факт ні в одній з угод та не вважається перешкодою для реадмісії. Немає наявної інформації про те, чи підпадають під повернення за такими угодами особи без громадянства. Повідомлялося, що влада Молдови відмовила в реадмісії вихідцям з Придністров'я згідно з угодою про реадмісію на тій підставі, що вони не можуть підтвердити, що ці люди мають громадянство Молдови.

Попередження та скорочення

Аналізується відповідність гарантій у законах про громадянство щодо попередження і скорочення безгромадянства, включно з полегшенням шляхів натуралізації для осіб без громадянства, та з забезпеченням захисту дітей, народжених на території країни, які інакше були б апатридами; дітей, народжених громадянами країни за кордоном, знайд і усиновлених дітей. Розглядається законодавство, політика і практика щодо реєстрації народження дітей, включно з можливістю пізньої реєстрації народження, заходи із скорочення, прийняті державами для запобігання та скорочення безгромадянства in situ. Аналізується положення про позбавлення громадянства та чи існують гарантії, пов’язані з відмовою від громадянства та позбавленням громадянства, щоб запобігти виникненню безгромадянства.

З грудня 2021 року особи, визнані особами без громадянства, можуть подати заяву на натуралізацію через три роки після визнання, а для людей, які народилися або постійно проживали в Україні до 1991 року, діє спрощена процедура натуралізації. Проте закон, який діє з жовтня 2023 року, передбачив вимоги до мови та громадянства для натуралізації, від яких не звільняються особи без громадянства. В Законі <<Про громадянство України>> передбачено правові гарантії для запобігання безгромадянству щодо знайд, усиновлених дітей та дітей, народжених від громадян України за кордоном. Однак гарантії для дітей, народжених в Україні, які інакше були б апатридами, застосовуються тільки в тому випадку, якщо їхні батьки проживають у країні на законних підставах, що створює реальний ризик народження дітей без громадянства на території країни. Крім того, є серйозні перешкоди для реалізації права кожного на реєстрацію народження дитини: для реєстрації народження дитини необхідно, щоби хоча б один із батьків пред’явив документ, що посвідчує особу й підтверджує законні підстави для проживання. Наприклад, діти, народжені в непідконтрольних уряду районах України (НПУТ) та на Тимчасово окупованих територіях України з початку війни стикаються з додатковими проблемами, оскільки документи реєстрації актів цивільного стану, видані в цих районах, урядом України вважаються недійсними, а процедури, спрямовані на вирішення цього питання, не впроваджені. Для пізньої реєстрації народження потрібно надати додаткові докази, в тому числі паспорт, для реєстрації осіб старше 16 років, який неможливо отримати без свідоцтва про народження. Україні було рекомендовано вжити заходи для усунення цих перешкод щодо реєстрації народження в рамках Універсального періодичного огляду. Ці перешкоди заважають зусиллям скоротити число апатридів в Україні, які непропорційно є представниками етнічних меншин, включно з ромами. У 2021 році Україна прийняла нову Національну стратегію у Сфері прав людини та Стратегію інтеграції ромів, та План дій щодо його реалізації в грудні 2023 року, які спрямовані на надання свідоцтв про народження та документів, що посвідчують особу, групам населення, яким загрожує безгромадянство. У законодавстві України є положення про позбавлення громадянства, які можуть призвести до безгромадянства, але жодне положення не дозволяє позбавлення з міркувань національної безпеки.

Натуралізація

+/-

Особа без громадянства може звернутися за натуралізацією в загальному порядку, що передбачає наявність дозволу на імміграцію та безперервного проживання на законних підставах на території України впродовж останніх п’яти років.
З грудня 2021 року, термін проживання, необхідний особі без громадянства для подання заяви на натуралізацію, був скорочений з п'яти до трьох років після її первісного визнання апатридом.
Особи без громадянства мають відповідати всім іншим встановленим для натуралізації вимогам, з тією лише різницею, що вони повинні надати декларацію, що вони не є громадянами іншої держави, а не підтвердження виходу з іншого громадянства.
Визнані особи без громадянства, які (або члени сім’ї яких) народилися або постійно проживали на території України до 1991 року, можуть претендувати на прийняття громадянства України за спрощеним порядком.
До числа перешкод, з якими стикаються особи без громадянства, що бажають набути українське громадянство шляхом натуралізації, відноситься обов’язкове надання документу, що посвідчує особу, та документ, що підтверджує дохід за останні шість місяців, або наявність заощаджень у розмірі 12-кратного прожиткового мінімуму (на сьогодні не менш ніж 35040 гривень (856,30 євро). Зміни, внесені в червні 2023 року, збільшили розмір адміністративного збору за видачу дозволу на імміграцію, який тепер становить 1514,00 грн (37 євро, що дорівнює 0,5 прожиткового мінімуму). Існує також адміністративний збір за подання заяви про натуралізацію.
Особа, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин на території України або за її межами, за законом не має права на натуралізацію.
Закон, який діє з жовтня 2023 року, передбачає додаткові вимоги для натуралізації, зокрема знання Конституції та історії України, знання української мови. Особи без громадянства не звільняються від цих вимог.

Апатриди, народжені на території країни

У законодавстві передбачено, що деякі діти, народжені в Україні, які інакше були б особами без громадянства, автоматично набувають українського громадянства, але вони не отримують повну гарантію щодо запобіганню безгромадянства. Ця гарантія не поширюється на всіх дітей без громадянства, оскільки її застосування залежить від громадянства або статусу проживання батьків. Дитина, народжена від батьків без громадянства без документів, не може отримати громадянство за законом і на практиці.
На практиці, діти, принаймні один з батьків яких не є громадянином України, повинні вимагати довідку про національну приналежність від органів влади під час подання заяви на отримання паспорта.
Батькам не надається інформація про права дитини на громадянство та відповідні процедури.
Хоча законодавство не передбачає такого обов’язку, повідомлялося про випадки, коли ДМС вимагало довести, що дитина не може отримати громадянство іншої країни, особливо якщо один із батьків є іноземцем. Ці випадки зазвичай вирішуються під час консультацій із ДМС.
Якщо батьки проживають на території країни на законних підставах, то для отримання громадянства дитині не потрібно мати документи, що підтверджують її перебування на законних підставах.
Закон не встановлює вікових обмежень для подання заяви, але на практиці після 18 років (вік, з якого особа може звертатися до державних органів без обов’язкової участі законного представника) це зробити складніше, оскільки влада може поставити під сумнів проживання молодої людини в Україні, якщо в неї немає необхідних документів, що посвідчують особу. Заява подається безкоштовно.
Для дітей батьків, які отримали притулок в Україні, діє спеціальне положення про набуття громадянства.
Проєкт закону про внесення змін до Закону про громадянство, поданий до парламенту в січні 2024 року, може додатково обмежити доступ до громадянства для дітей, народжених від батьків без громадянства. Він передбачає різні вимоги залежно від того, чи визнано батьків особами без громадянства в Україні чи за кордоном.

Знайди

Знайди набувають громадянство автоматично за народженням.
Українське законодавство містить термін «новонароджена дитина», але в ньому немає визначення, що це означає на практиці. Знайди не можуть бути позбавлені громадянства, якщо це призведе до безгромадянства.

Усиновлення

Українське законодавство не передбачає втрати громадянства дитиною або позбавлення її громадянства, тому дитина, яку всиновили іноземні громадяни, не втратить українське громадянство.
Законодавством передбачається, що усиновлені громадянами України діти-іноземці (у віці до 18 років) або повнолітні особи без громадянства, які постійно проживають на території України, мають право на набуття громадянства.

Право крові

Законом передбачено, що дитина, яка народилася за кордоном від батьків, якщо хоч один із них є громадянином України, автоматично набуває українське громадянство за народженням; будь-які дискримінаційні положення в законі відсутні.

Реєстрація народження дитини

+/-

Закон передбачає, що діти повинні бути зареєстровані і отримати свідоцтво про народження впродовж місяця після народження, проте для завершення реєстрації необхідні документи, що посвідчують особу та проживання на законних підставах хоча б одного з батьків. Якщо батьки не мають документів, дитина може бути зареєстрована третьою особою, але правовий зв'язок з батьками не буде встановлено. Існує спрощена процедура реєстрації народження «єМалятко» (eMaliatko або eBaby), але вона надається в обмежених місцях через війну, і вона недоступна для батьків без документів або осіб без громадянства, оскільки обидва батьки повинні бути громадянами України.
Під час реєстрації народження громадянство дитини не визначається і не фіксується, реєструються тільки імена батьків і відомості про їхнє громадянство. Громадянство дитини визначається пізніше (за паспортами батьків або довідкою з місця проживання) під час подачі документів на паспорт.
Медичні установи або органи реєстрації актів цивільного стану не зобов’язані повідомляти міграційні органи про батьків, які не мають документів, однак це прямо не заборонено законом.
Є повідомлення, які вказують на те, що реєстрація народження дитини неможлива через міграційний статус та/або статус перебування батьків. Існують достовірні повідомлення (наприклад, від УВКБ ООН) про так званих «законних сиріт» в Україні, тобто дітей, чиї батьки не мають документів і відомості про них не можуть бути внесені до свідоцтва про народження. Крім того, є проблеми з реєстрацією дітей, народжених у тюрмах, і є достовірні повідомлення про те, що етнічні меншини, включно з ромами, зазнають непропорційно багато перешкод при реєстрації народження дитини. Забезпечення загальнодоступної реєстрації народження всіх дітей, що народилися в Україні, включно з представниками етнічних меншин, було предметом рекомендацій, які Україна отримала і прийняла під час другого циклу Універсального періодичного огляду.
Немає повідомлень про проблеми з реєстрацією народження дитини на основі статевої та/або гендерної ідентичності батьків, а також немає повідомлених випадків перешкод для дітей, народжених через сурогатне материнство.
Пізня реєстрація народження можлива, але батьки повинні або вказати поважну причину пропуску встановленого місячного терміну, або заплатити штраф (17–52 грн./0,50–1,53 євро). У разі реєстрації народження пізніше одного року після народження дитини і до досягнення нею віку 16 років, потрібно надати додаткові документи. Якщо реєстрація здійснюється після досягнення дитиною 16-річного віку, необхідна наявність паспорта, однак отримати паспорт без свідоцтва про народження практично неможливо.
Діти, народжені на непідконтрольних уряду України територіях (НПУТ), стикаються з додатковими проблемами під час отримання документів реєстрації актів цивільного стану, оскільки документи, видані на цих територіях, вважаються урядом України недійсними, а процедури, спрямовані на розв’язання цього питання, не були реалізовані на практиці. Для реєстрації народження дітей, які народилися на НПУТ, необхідно пройти через судову процедуру, однак вона є дорогою й часто займає багато часу. За оцінками Міністерства юстиції, тільки 45 % дітей, про народження яких повідомлялося в Донецькій і Луганській областях, і 12 % дітей, що народилися в Криму, отримали свідоцтво про народження. З подібними проблемами стикаються діти, які народилися на тимчасово окупованих територіях України з 24 лютого 2022 року. Законопроєкт, опублікований у лютому 2023 року, який зараз знаходиться на розгляді парламенту, передбачає запровадження спрощеної адміністративної процедури реєстрації народження цих дітей.

Зменшення безгромадянства in situ

За достовірними повідомленнями, деякі верстви населення стикаються з високим ризиком того, що народження дитини не буде зареєстровано, у тому числі роми, бездомні особи, діти, народжені в місцях затримання або в'язницях, і діти, які народилися на непідконтрольних уряду територіях (НПУТ).
У 2021 році було прийнято нову «Національну стратегію у Сфері прав людини» та План заходів щодо неї на 2021-2023 роки. Одним із ключових аспектів стратегії є забезпечення надання цивільних документів мешканцям непідконтрольних уряду територій (НКУТ) України. Крім того, оприлюднений у лютому 2023 року законопроект, який зараз перебуває на розгляді у парламенті, спрямований на запровадження спрощеної адміністративної процедури реєстрації народження дітей, народжених на тимчасово окупованих територіях.
Уряд також прийняв стратегію інтеграції ромів у липні 2021 року, яка передбачає забезпечення членів ромської громади відповідними особистими документами (свідоцтвами про народження та документами, що посвідчують особу), а План заходів щодо реалізації стратегії було ухвалено у грудні 2023 року, після відкладення через війну.
У 2019 році Кабінет міністрів затвердив пілотну програму «єМалятко» , яка має на меті полегшити доступ до низки різноманітних послуг та прав через одну заявку: реєстрація народження; реєстрація місця проживання дитини; доступ до прав на соціальне забезпечення, пов'язаних з дитиною; реєстрація в Реєстрі населення; та визначення громадянства України дитини. У 2020 р. програма «Є-малятко» була оновлена і підключена до програми «Дія», щоб зробити послуги доступними в режимі онлайн. Однак ця послуга доступна лише в обмежених місцях через війну та недоступна для батьків без документів або визнаних осіб без громадянства з документами, оскільки обидва батьки мають бути громадянами України.
У 2024 році міська влада Мукачева вирішила звільнити від сплати 70% адміністративного збору за оформлення документів, що посвідчують особу та паспортів, деякі вразливі верстви населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб, які втратили документи, та власників паспортів СРСР, хоча до цього пред’являються суворі вимоги.

Позбавлення громадянства

+/-

У законодавстві України є положення про позбавлення громадянства, які можуть призвести до безгромадянства. Якщо громадянство було надано або набуто за фіктивними підставами, то гарантій запобігти безгромадянству непередбачено.
Правова гарантія дозволяє відмовитись від українського громадянства тільки в тому випадку, якщо особа набула інше громадянство або має документальне підтвердження того, що набуде його після відмови від українського громадянства. Особа без громадянства, яка втратила українське громадянство й не набула іншого громадянства, може подати клопотання про його поновлення, але ця гарантія не діє автоматично й залежить від певних умов.
Немає положень, які допускають позбавлення громадянства з міркувань національної безпеки. У 2022 році було внесено декілька законодавчих пропозицій, які передбачають можливість позбавлення громадянства України осіб, які вчинили державну зраду, або тих, хто добровільно отримав російський паспорт на тимчасово окупованих територіях України, але ці зміни досі не ухвалені.
Підготовка подань про позбавлення громадянства покладена на Державну міграційну службу України, розгляд подань здійснюється Комісією при Президентові України з питань громадянства, а рішення приймається Президентом України. Рішення можуть бути оскаржені в суді.
У січні 2024 року до Верховної Ради було подано законопроєкт про внесення змін до Закону про громадянство, яким пропонується запровадити нові підстави для позбавлення громадянства, у тому числі коли особа отримує громадянство держави-агресора чи інших держав, вступає на військову службу держави-агресора, або бере участь у збройній агресії проти України.
Позбавлення громадянства на практиці застосовується: За дев’ять місяців 2023 року українського громадянства було позбавлено 14 осіб, у 2022 році – 16, у 2021 році – п’ятеро. Державна міграційна служба публікує обмежені дані щодо випадків позбавлення громадянства, а раніше опублікована статистика недоступна.
Закон не передбачає чітких гарантій для дітей щодо похідної втрати громадянства. Якщо один з батьків відмовляється від свого громадянства, він також може подати заяву про відмову від громадянства своєї дитини. Для дітей 14-18 років необхідна їхня згода на відмову.

Ресурси

Бібліотека ресурсів, правових інструментів, публікацій та навчальних матеріалів з питань безгромадянства, що стосуються цієї країни. Інші регіональні та міжнародні матеріали, а також ресурси інших країн доступні в бібліотеці Ресурси. З внутрішньодержавною судовою практикою можна ознайомитись у Statelessness Case Law Database (короткі виклади доступні англійською мовою).
Зверніть увагу, що цей розділ зараз розробляється, зверніться пізніше, щоб знайти додаткові ресурси.

International and regional treaties

United Nations - Convention relating to the Status of Stateless Persons (січ 1954)

Council of Europe - European Convention on Nationality (лис 1997)

Council of Europe - Convention on the Avoidance of Statelessness in relation to State Succession (січ 2006)

United Nations - Convention on the Reduction of Statelessness (січ 1961)

Publications

ERRC, ENS and ISI - Statelessness, Discrimination and Marginalisation of Roma in Ukraine (бер 2018)

European Network on Statelessness - Thematic briefing: Birth registration and the prevention of statelessness in Europe (лип 2020)

R2P, DESYATE KVITNYA, ENS, ERRC, ISI - Joint Submission to the Human Rights Council at UPR28 - Ukraine (бер 2017)

European Network on Statelessness - Statelessness determination and protection in Europe (вер 2021)

Right to Protection (R2P) & ENS - Socio-economic rights of a person recognized as stateless in Ukraine and a person who has applied to be recognized as stateless under the statelessness determination procedure (Ukrainian) (вер 2021)

ENS, ERRC, ISI - Roma Belong: Statelessness, Discrimination and Marginalisation of Roma in the Western Balkans and Ukraine (жов 2017)

ENS - Addressing the risks of statelessness among children in migration in Europe (жов 2022)

The European Network on Statelessness - Submission to inform the European Commission 2023 Enlargement Package (кві 2023)

ENS - BRIEFING #4: Update on access to protection in Europe for stateless people fleeing Ukraine (лют 2024)

European Network on Statelessness - Thematic briefing: Birth registration and the prevention of statelessness in Europe (лис 2024)

ENS - Submission to inform the European Commission 2024 Enlargement Package (кві 2024)

УКРАЇНА

Додаткові ресурси

Роз”яснення до оцінювання

Додаткова інформація

Latest news on Ukraine

Sign up to our newsletter