УКРАЇНА

Україна - суб'єкт майже всіх міжнародних та регіональних інструментів, включно з трьома ключовими конвенціями про безгромадянство. Однак наявні певні прогалини в захисті прав осіб без громадянства, але є також зусилля, спрямовані на попередження та скорочення безгромадянства. Дані про населення без громадянства обмежені через неточності, категорії, що частково збігаються, та війну і тимчасову окупацію певних територій України.  Позитивним є те, що Процедуру Визнання Особою без Громадянства було запроваджено в українське законодавство у 2020 році, а підзаконні акти для її впровадження були прийняті у 2021 році, що робить процедуру доступною для осіб без громадянства з травня 2021 року. Закон 2020 року також привів визначення особи без громадянства у відповідність до Конвенції 1954 р. про статус апатридів. Згідно з законом 2020 р., особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, отримує тимчасовий статус, який дає доступ до певних прав, поки триває ця процедура. Особи, визнані апатридами, мають право отримати посвідку на тимчасове проживання, а після двох років – право на постійне проживання. Хоча той факт, що процедура ВОБГ тепер працює, можна лише вітати, повідомлялося про багато перешкод, пов'язаних із доступом до цієї процедури.
Правова база щодо затриманих осіб є неефективною, з обмеженим захистом від безпідставного затримання, хоча альтернативи затриманню та періодичний перегляд були запроваджені в 2016 р. Особи, звільнені з-під варти, мають певний захист від повторного затримання і право на законне проживання.

Особи, визнані апатридами, можуть подати заяву на натуралізацію через три роки після визнання їх особами без громадянства. Правові гарантії діють для попередження безгромадянства у випадках знайд, всиновлених дітей та дітей, народжених українськими громадянами за кордоном, але для дітей, народжених без громадянства, існує правова вимога легального проживання батьків для набуття громадянства. Ця прогалина, а також перепони для реєстрації народження, які були предметом рекомендацій другого циклу Універсального Періодичного Огляду, перешкоджають зусиллям зменшити велику кількість апатридів в Україні, що непропорційно складається з представників етнічних меншин, включно з ромами. Ескалація війни з лютого 2022 року посилила перешкоди для доступу до прав і захисту для осіб без громадянства та людей, яким загрожує безгромадянство, як в Україні, так і в сусідніх країнах.

Востаннє оновлено : 
бер 2023
Експерти-країнознавці: 

ОЛЕКСАНДР СНІТКО, Десяте квітня

Додаткові ресурси

Індекс оцінки

++Позитивний
+ Частково позитивний
+-Як позитивний, так і негативний
- Частково негативний
--Негативний

Додаткова інформація

-Норми та позитивний досвід

 

Міжнародні та регіональні інструменти

Оцінює, чи є країни суб'єктами відповідних міжнародних та регіональних інструментів, включно з застереженнями, які можуть впливати на безгромадянство, та чи є інструменти частиною національного законодавства. Чотири ключові угоди (Конвенція про статус апатридів 1954 р.; Конвенція про зменшення безгромадянства 1961 р.; Європейська конвенція про громадянство; Конвенція Ради Європи про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав) під час оцінювання мають перевагу над іншими відповідними інструментами з захисту прав людини.

Україна має хороші результати стосовно приєднання до відповідних міжнародних та регіональних угод. Вона є державою-учасницею Конвенцій 1954 та 1961 рр., а також Європейської конвенції про громадянство, але не є учасницею Конвенції Ради Європи про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав. Україна є учасницею всіх відповідних інструментів захисту прав людини, крім Конвенції про права трудових мігрантів, без застережень.

  • Україна є учасницею Конвенції 1954 р. без застережень і норми Конвенції є нормами прямої дії.
  • Україна є учасницею Конвенції 1961 р. без застережень і норми Конвенції є нормами прямої ді.
  • Україна є учасницею Європейської конвенції про громадянство з застереженнями (не має значного впливу на безгромадянство), а також підписала, але не ратифікувала Конвенцію Ради Європи «Про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав».
  • Україна є учасницею всіх відповідних міжнародних та регіональних угод, крім Конвенції про права трудових мігрантів, без застережень.

Дані про населення без громадянства

Визначається наявність та джерела деталізованих даних про населення без громадянства. Надаються останні дані та оцінюється надійність заходів, які вживають країни, для обліку осіб без громадянства, включно з даними переписів, реєстрації актів цивільного стану населення та базами даних мігрантів. Позначається, чи проводиться виявлення випадків безгромадянства в країні та чи вживаються належні заходи для обліку осіб без громадянства, в затриманні.

Дані про населення без громадянства в Україні обмежені та спірні. В переписі зазначена категорія «особа без громадянства», але також існують інші потенційно повторювані категорії, і дані є застарілими, оскільки останній перепис проводився в 2001 році. Новий перепис населення був запланований на 2023 рік, але його, швидше за все, відкладуть через війну. УВКБ ООН, неурядові організації та уповноважений Верховної Ради України з прав людини надають різні цифри. Також немає даних з непідконтрольних уряду територій (НПУТ). Дані про затримання також обмежені, хоча відповідні органи збирають деяку інформацію про громадянство затриманих, включно із затриманими без громадянства. Дослідження на тему безгромадянства в Україні було опубліковано 2014 р. УВКБ ООН та національною неурядовою організацією.

  • Україна має зазначену в переписі категорію «особа без громадянства» та деталізовані дані, але також існують інші потенційно частково збіжні категорії, такі як «особи, які не вказали громадянство». Перепис було проведено востаннє в 2001 р., тому дані є застарілими. 82550 осіб заявили про своє безгромадянство та 40364 особи не вказали громадянство за результатами всеукраїнського перепису 2001 р. В 2019 р. категорія «апатрид» була включена до пілотного перепису. Однак повноцінний перепис, запланований у 2020 р., так і не відбувся. Новий перепис населення був запланований на 2023 рік, але його, швидше за все, відкладуть через війну. Інші джерела даних про безгромадянство включають УВКБ ООН, неурядові організації та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, однак неурядові організації стурбовані відсутністю надійних даних про безгромадянство в Україні.
  • За даними Державної Міграційної Служби України, наприкінці 2020 року в Україні проживало 5815 осіб без громадянства з посвідкою на проживання.
  • Наприкінці 2021 року УВКБ ООН повідомило про 35 933 осіб, які підпадають під мандат безгромадянства в Україні. УВКБ ООН підрахувало, що приблизно 69 400 дітей, народжених на непідконтрольних уряду територіях (НПУТ), ще не отримали свідоцтва про народження, а отже знаходяться під загрозою безгромадянства. Оцінки УВКБ ООН базуються на трьох основних джерелах: інформації від державних установ, польових офісів УВКБ ООН та неурядових організацій.
  • Інші державні статистичні дані не є деталізованими та не виділяють апатридів серед інших осіб негромадян.
  • Дослідження на предмет безгромадянства в Україні було опубліковано в 2014 р. УВКБ ООН та національною неурядовою організацією ХІАС.
  • В Україні немає доступних даних про біженців без громадянства та осіб без громадянства, які просять притулку. Доступність даних обмежена через політичну ситуацію, відсутні дані про території наразі непідконтрольні українському уряду.
  • Україна не публікує дані про затриманих осіб без громадянства, хоча й збирає деяку інформацію про затриманих та їхнє громадянство, включно про деяких осіб, зазначених як «особи без громадянства» та про групи населення яке може зазнати ризику безгромадянства.
  • Деякі дані були надані неурядовим організаціям після запиту до Державної міграційної служби України.
  • У 2022 році 597 іноземців та апатридів були імміграційно затримані (менше за 810 у 2020 році та 842 у 2017 році). Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило про 30 осіб без громадянства, яким було відмовлено у в'їзді на територію України і яких було затримано в місцях тимчасового тримання Держаної прикордонної служби протягом 9 місяців в 2020 році. В період 2018-2020 років було затримано щонайменше три особи без громадянства в Чернігівському та Волинському пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. В Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Миколаївської області повідомили, що станом на лютий 2023 року затримано двох осіб без громадянства та п’ятьох осіб, громадянство яких не визнається.
  • Український уряд не повідомляє про причини звільнення з імміграційного затримання, але Державна міграційна служба України стверджує, що 330 осіб було звільнено з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства у першій половині 2022 року та 183 затриманих було видворено з території України.

Визначення безгромадянства та статус

Визначається, чи мають країни в своєму національному законодавстві визначення особи без громадянства, яке узгоджується з Конвенцією 1954 р., і чи існує належна процедура визнання особою без громадянства, яка призводить до набуття статусу особи без громадянства. Якщо процедури визнання особою без громадянства не існує, то перевіряється, чи існують інші процедури, за яких безгромадянство може бути визначено, та чи існують інші шляхи, якими особи без громадянства можуть врегулювати своє перебування, чи отримати доступ до своїх прав. Країни поділені на три групи, з можливістю порівняння тих, де існує окрема процедура визнання особою без громадянства, що гарантує захист; тих, де існують інші процедури; та тих, де є статус особи без громадянства, але немає чіткого механізму отримання захисту. Наявні процедури та права, які надаються особам без громадянства, перевіряються та оцінюються на відповідність міжнародним нормам та позитивному досвіду.

Процедура визнання особою без громадянства була введена в українське законодавство в червні 2020 року, а процедура визнання особою без громадянства стала доступною для заявників наприкінці травня 2021 року після прийняття підзаконних актів. Новий закон виправив визначення особи без громадянства в Україні, відповідно до Конвенції 1954 р. Відсутні вимоги щодо законного перебування при поданні заяви про визнання особою без громадянства. Однак на практиці існують певні перешкоди для доступу до процедури визнання особою без громадянства, включно з практикою ДМС запитувати документи у заявників перед подачею заяви та просити їх самостійно зв’язатися з іноземними консульствами. Повідомлялося також про випадки усного відхилення заяв, коли заявник не надав конкретних документів. На практиці, послуги усного та письмового перекладу не надаються безкоштовно. Також, неможливо подати заяву на ВОБГ, перебуваючи під вартою. Позитивними чинниками є те, що заявникам доступна безоплатна правова допомога, процедура має обмеження в часі, проводяться співбесіди, та передбачені механізми перенаправлення заявників до процедури отримання притулку чи процедури підтвердження українського громадянства, за необхідності. Особи, визнані апатридами, отримують посвідку на тимчасове проживання на 1 рік з можливістю поновлення. Через два роки вони можуть отримати посвідку на постійне проживання. Для заявників і тих хто визнаний особами без громадянства з правом на тимчасове проживання існують перешкоди в доступі до деяких соціально-економічних прав (включно з доступом до безоплатного медичного обслуговування) Ескалація війни з лютого 2022 року посилила перешкоди для доступу до прав і захисту для осіб без громадянства та людей, яким загрожує безгромадянство, як в Україні, так і в сусідніх країнах.

  • В українському законодавстві особа без громадянства визначається як особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону. Визначення було узгоджено з Конвенцією 1954 р. шляхом юридичних поправок у 2020 р.
  • УВКБ ООН та його партнери зазвичай проводять щорічні навчання з питань безгромадянства для Державної міграційної служби, інших зацікавлених державних органів та практикуючих юристів. У 2021 році були проведені спеціальні тренінги та круглі столи, пов’язані із процедурою визнання особою без громадянства.
  • Національна школа суддів України та УВКБ ООН проводять навчання з питань безгромадянства для суддів та юристів, але нерегулярно.
  • Протягом 2018 р. неурядові організації-партнери УВКБ ООН провели кілька сесій навчання для юристів з державної системи Безоплатної правової допомоги; відеоматеріали доступні в режимі онлайн.
  • Процедура визнання особою без громадянства та статус особи без громадянства були введені до законодавства в червні 2020 року. Підзаконні акти, необхідні для впровадження процедури, були прийняті в березні 2021 року, а ВОБГ запрацювала у травні 2021 року.
  • Перевірка здійснюється центральним виконавчим органом влади, Державною міграційною службою, яка відповідає за питання міграції, громадянства та законності перебування, та координується Міністерством внутрішніх справ.
  • Інструкції щодо процедури визнання особою без громадянства опубліковано на сайті Державної міграційної служби, хоча вони не є вичерпними. Більш детальну інформацію надають УВКБ ООН та НУО, які допомагають особам без громадянства в Україні.
  • Заява має бути подана в письмовій формі українською мовою на спеціальному бланку особисто в пункті Державної міграційної служби. Однак форма є простою і закон зобов'язує ДМС заповнити заяву за проханням заявника, якщо він чи вона не може цього зробити через неписьменність чи вади здоров’я. Крім того, у більшості відділів ДМС заяви заповнюються в електронному вигляді працівниками ДМС і роздруковуються для підпису заявників. ДМС зобов’язана забезпечити безкоштовний письмовий та усний переклад, якщо це необхідно для подання заяви, але на практиці це рідко надається через брак перекладачів та фінансових ресурсів.
  • Закон передбачає гнучкість щодо документів, які потрібно долучити до заяви; для підтвердження достовірності документації заявника можуть прийматися свідчення третіх осіб.
  • Закон зобов'язує ДМС розглянути заяву, але її може бути відхилено, якщо особа має громадянство або статус особи без громадянства в іншій Державі; якщо особа не має документу з фотографією та відмовляється давати згоду на свідчення третіх осіб для підтвердження достовірності інформації щодо заявника; або якщо особа відмовляється надавати біометричні дані.
  • З заявників не стягується плата за звернення, відсутні вимоги щодо законності перебування для подання заяви, та немає часових обмежень для звернення за визнанням особою без громадянства.
  • НУО, які є партнерами УВКБ ООН, підтримують заявників у процедурі визнання особою без громадянства.
  • Закон розподіляє тягар доведення між заявником та ДМС. Заявник зобов'язаний співпрацювати, з’являтися на співбесіди та надавати усю можливу інформацію. ДМС зобов'язана зібрати усю можливу інформацію про заявника та має право вимагати документи чи іншу інформацію від інших урядових органів, Державних реєстрів та архівів, неурядових організацій та органів влади іноземних держав.
  • Законодавство не дає чіткого визначення, який стандарт доказування застосовується під час процедури визнання особою без громадянства. Однак підстави для відмови визначені в законі чітко і, за відсутності документів, свідчення заявника можуть бути підтверджені третіми особами.
  • На практиці працівники ДМС часто вимагають від заявників зібрати та надати документи перед подачею заяви, такі як консульські довідки, свідоцтва про народження та документи, що підтверджують місце проживання. Повідомлялося, що працівники ДМС іноді в усній формі відмовляються приймати заяву до процедури визнання особою без громадянства, якщо такі документи не надано. Через проблеми із зв’язком із консульствами, ДМС пропонує заявникам звертатися до консульств самостійно, що вимагає від заявників сплати високих консульських зборів. Повідомлялося про труднощі для осіб без громадянства, яким необхідно отримати підтвердження про відсутність громадянства Росії та Білорусі у відповідних консульствах, оскільки вони не працюють в Україні через війну.
  • Існують чіткі інструкції для осіб, які приймають рішення щодо оцінювання доказів, та існують заходи, які сприяють доступу по процедури визнання особою без громадянства для неповнолітніх без супроводу, недієздатних осіб, малописьменних, осіб з обмеженими можливостями та тих, чий стан здоров'я не дає їм змоги бути присутніми на співбесідах. ДМС також зобов’язана забезпечити безкоштовний письмовий та усний переклад заяви, але в більшості випадків від заявників вимагають нотаріально засвідчені переклади документів, виданих іноземними мовами.
  • Немає доказів щодо значних помилок у прийнятті рішень.
  • До Закону «Про безоплатну правову допомогу» було внесено поправки одночасно із запровадженням процедури визнання особою без громадянства, спрямовані на надання права на безоплатну первинну та вторинну юридичну допомогу тим, хто звертається за визнанням особою без громадянства, на всіх етапах процедури. У травні 2022 року до закону було внесено зміни, які передбачають право осіб без документів на доступ до юридичної допомоги за державні кошти в окремих провадженнях, пов’язаних із видачею документа, що посвідчує особу. На практиці, через війну державна система безоплатної юридичної допомоги має обмежені можливості для надання такої допомоги.
  • Заявник має право на співбесіду, а ДМС може також ініціювати співбесіду, на яку заявник зобов'язаний з'явитися. На практиці, співбесіда проводиться в кожному конкретному випадку, і ДМС також може запросити додаткові співбесіди для уточнення.
  • ДМС зобов’язана при потребі надати перекладача, який володіє мовою заявника, а також послуги безоплатного письмового перекладу, на стадії подання заяви. На практиці, такі послуги не надаються, а ДМС вимагає від заявників надати нотаріально засвідчені переклади документів, виданих іноземними мовами. Також немає спеціального положення про безкоштовний усний переклад під час співбесід, які, на практиці, проводяться українською чи російською мовами.
  • Законом не визначено ані перевірки якості, ані ролі УВКБ ООН під час провадження у справі.
  • На практиці, НУО, які є партнерами УВКБ ООН, можуть супроводжувати заявників під час співбесіди.
  • Рішення (відмови) мають надаватися у письмовій формі з поясненням причини протягом трьох днів з моменту прийняття рішення. Однак, повідомлялося також про випадки усного відхилення заяв, коли заявник не надав конкретних документів. У ДМС також є внутрішня інструкція усно відмовляти всім заявникам, які народилися або тривалий час проживали в Росії.
  • В законі встановлені часові рамки у шість місяців, які можуть бути подовжені до 12 місяців із вказанням причини. На практиці процедура зазвичай триває від 7 до 11 місяців.
  • Існує механізм взаємодії процедури визнання особою без громадянства з процедурою надання притулку, за яким заявника можуть перенаправити до процедури надання притулку, якщо під час процедури визнання особою без громадянства визначено підстави для надання притулку. Існує також механізм перенаправлення до процедури встановлення українського громадянства, якщо під час процедури визнання особою без громадянства визначені підстави для підтвердження громадянства.
  • Заявники в процедурі визнання особою без громадянства вважаються такими, що тимчасово перебувають на території на законних підставах та отримують довідку на підтвердження цього. У разі продовження терміну процедури, ДМС продовжує термін дії довідки.
  • За законом заявники мають право на працю, але доступ до працевлаштування ускладнюється тим, що потенційнім працедавцям для того, щоб взяти заявника на роботу, необхідно отримати спеціальний дозвіл. У вересні 2022 року до закону внесли зміни, які чітко передбачили можливість працевлаштування заявників у процесі процедури визнання особою без громадянства за наявності спеціального дозволу роботодавця та зняли інші обмеження у праві на працю. Визнані особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, можуть працевлаштовуватися без додаткового дозволу. Очікується, що ці зміни спростять доступ до офіційного працевлаштування для осіб без громадянства.
  • Доступ до соціального захисту може бути ускладнено через статус перебування заявника («тимчасове перебування» в Україні), оскільки деякі права на соціальний захист передбачені тільки для тих, хто має посвідку на постійне або тимчасове проживання.
  • Заявники у процедурі визнання особою без громадянства мають також перешкоди у доступі до безоплатного медичного обслуговування, оскільки воно гарантується законом тільки для громадян України та іноземців, або осіб без громадянства з правом на постійне проживання в Україні.
  • У грудні 2022 року Парламент прийняв закон, який передбачає можливість перебування заявника в процедуру визнання особою без громадянства в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до прийняття остаточного рішення щодо його заяви, подібно до вже існуючого положення в законі про процедуру надання притулку. Доказів затримання заявників на практиці наразі немає. Якщо особа, яка перебуває в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, подає заяву на для визнання особою без громадянства, це не є підставою для звільнення, і на практиці подати заяву з місця затримання неможливо, оскільки заяву потрібно подати особисто в ДМС.
  • Заявник має право оскаржити рішення ДМС до адміністративного суду протягом 20 днів з моменту отримання письмового рішення про відмову.
  • Безоплатна правова допомога надається на всіх стадіях процесу, поки не буде прийняте остаточне рішення.
  • За заяву до адміністративного суду стягується судовий збір, який визначається за розміром прожиткового мінімуму (близько 27 євро).
  • Протягом 10 днів після отримання позитивного рішення, визнаний апатрид повинен подати заяву до ДМС для отримання посвідки на тимчасове проживання.
  • У чинному законодавстві залишилося положення, яке дозволяє відмовити особі, яка була визнана особою без громадянства, у видачі посвідки на тимчасове проживання, якщо щодо особи раніше було прийнято рішення про примусове повернення чи видворення (до звернення до процедури). Це положення може викликати проблеми, адже до запровадження процедури визнання особою без громадянства велика кількість ОБГ не мали можливості легалізувати своє перебування в Україні.
  • Посвідка на тимчасове проживання видається терміном на один рік і може бути подовжена. Через два роки після визначення статусу безгромадянства, особа може подати заяву на отримання дозволу на імміграцію та отримати посвідку на постійне проживання.
  • Права, що надаються особам, яких визнано особами без громадянства, залежать від їхнього статусу проживання. Певні права надаються після процедури визнання та отримання посвідки на тимчасове проживання (наприклад, проїзний документ, право на роботу, право на початкову, середню та вищу освіту, а також право на отримання деяких видів соціального забезпечення).
  • Однак інші права надаються тільки після отримання посвідки на постійне проживання, умовою для чого є тимчасове проживання на території країни впродовж двох років на законних підставах (наприклад, право на возз’єднання сім’ї, право на отримання деяких видів соціальних виплат та право на безоплатну медичну допомогу).
  • Що стосується вищої освіти, то особи без громадянства можуть здобути її безоплатно в рамках квоти, яку встановлює Кабінет міністрів, але на практиці немає доказів здобуття такої освіти особами без громадянства.
  • Оскільки право на безоплатну медичну допомогу гарантується тільки особам без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання, особи, які мають посвідку на тимчасове проживання, можуть бути виключені з програми Державного страхування й зіткнутися з перешкодами в отриманні безоплатної медичної допомоги.
  • Тільки громадяни України мають активні й пасивні виборчі права, тому особи без громадянства не можуть брати участь у будь-яких виборах.
  • Підстави для позбавлення статусу безгромадянства повністю відповідають міжнародним стандартам.
  • Оскільки в лютому 2022 року в Україні розпочалася повномасштабна війна, особи без громадянства та ті, хто перебуває під ризиком  безгромадянства, стикаються з додатковими ризиками та труднощами. Ці труднощі пов’язані як із загальними ризиками війни (питання безпеки, необхідність евакуації з ворожих територій, відсутність доступу до гуманітарного захисту), так і з їхнім статусом.
  • Через відсутність у них документів, що посвідчують особу, та інших документів, люди без документів стикаються з ризиком затримання та судового переслідування, а також обмежені у можливості залишити Україну. Це призводить до того, що багато людей без громадянства застрягли в уражених конфліктом місцевостях, або стали внутрішньо переміщеними особами. Крім того, більшість людей без документів не можуть бути зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), а тому не мають права на державну допомогу, що надається для ВПО.
  • Особи без громадянства та особи під ризиком безгромадянства, яким вдалося залишити територію України, стикаються з проблемами в отриманні документів за кордоном, що впливає на їхню можливість повернутися в Україну.
  • Із загостренням війни, український уряд закрив доступ до реєстрів населення, що призупинило нещодавно встановлену процедуру визнання особою без громадянства, хоча доступ до процедури було відновлено в травні 2022 року в менш постраждалих регіонах.
  • Положення заявників на процедуру визнання особою без громадянства, які залишили Україну під час розгляду їхньої заяви, недостатньо прозоре. У Державній міграційній службі (ДМС) повідомляють, що люди, які подали заяву до процедури визнання особою без громадянства до війни і отримали статус особи без громадянства, можуть звернутися до відділу ДМС на підконтрольній Уряду території для отримання посвідки на проживання, але це неможливо для тих, хто виїхав з України.
  • На практиці суттєво ускладнено доступ до документів та підтвердження статусу перебування.

Затримання

Аналізується законодавство, політика і практика, що стосуються загальних питань щодо затримання мігрантів, але з особливою увагою на попередження безпідставного затримання осіб без громадянства під час процедури видворення та депортації. У підтемах розглядають такі сфери, як виявлення осіб без громадянства та оцінка того, чи існує обґрунтована перспектива видворення, процесуальні гарантії, такі як часові обмеження, судовий нагляд та ефективні засоби правового захисту, а також права, надані особам без громадянства після звільнення з-під варти та захист проти повторного затримання.

В Україні існують значні прогалини в правовій базі, що регулює затримання мігрантів. Попри реформи 2016 р., органи влади, як і раніше, мають право затримувати людей без судового рішення. Країна, в яку передбачається здійснити видворення, не має бути обов’язково визначена до затримання, не існує чіткого зобов’язання влади звільнити особу, якщо немає розумної перспективи її видворення, безгромадянство не вважається юридично значущим, закон не передбачає, що затримання є крайнім заходом, а дві наявні альтернативи використовуються вкрай рідко. Затримані нелегальні мігранти не можуть звернутися до процедури визнання особою без громадянства. Встановлено максимальний строк затримання, затриманим надається інформація щодо їхніх прав у письмовій формі. Передбачена безоплатна правова допомога та певні засоби правового захисту для оскарження затримання, але водночас існують перешкоди в доступі до них. У разі звільнення надаються певні гарантії і передбачена можливість тимчасового проживання, однак існує ризик повторного затримання, а соціально-економічні права обмежені.

  • Повноваження щодо затримання іммігрантів передбачені законом. В Україні існує дві альтернативи затриманню — взяття на поруки та внесення застави, але вони не підлягають періодичному перегляду, а строк затримання залежить від тривалості процедури видворення.
  • Закон не передбачає, що затримання є крайнім заходом, а дві наявні альтернативи затриманню практично не застосовуються. Затримання проводиться до розгляду альтернативних варіантів і є найбільш розповсюдженим заходом, попри те, що за законом рішення про затримання повинно відповідати принципам необхідності, обґрунтованості та пропорційності.
  • Країну, в яку передбачається здійснити видворення, не потрібно визначати перед затриманням з метою видворення.
  • Немає чіткого зобов’язання влади звільнити особу, якщо немає розумної перспективи її видворення. Закон передбачає звільнення у разі неможливості видворення, що включає відсутність проїзного документа, відсутність транспортного сполучення з країною призначення та з інших незалежних від затриманого причин. На практиці людей звільняють у більшості випадків після максимального терміну утримання.
  • У справі Шойго проти України від 2021 року, Європейський Суд з Прав Людини встановив, що тривале імміграційне затримання особи без документів не було виправдане, оскільки влада не діяла належним чином під час процедури видворення, і, отже, Україна порушила статтю 5 ЄКПЛ.
  • У разі ухвалення рішення про затримання, безгромадянство не розглядається як факт, що має юридичне значення, й особи без громадянства затримуються на практиці.
  • Оцінка вразливості не проводиться, хоча біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, не повинні затримувати. Однак безгромадянство не вважається тим, що збільшує вразливість, і біженці, які просять притулку та особи без громадянства можуть бути затримані, якщо вони звернулися за міжнародним захистом або визнанням особою без громадянства відповідно до нової процедури після винесення рішення про затримання.
  • Також, неможливо подати заяву до процедури визнання особою без громадянстваперебуваючи під вартою. У грудні 2022 року Парламент прийняв закон, який передбачає можливість перебування заявника до процедури визнання особою без громадянства в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до прийняття остаточного рішення щодо його заяви, подібно до вже існуючого положення в законі про процедуру надання притулку. Доказів затримання заявників на практиці наразі немає.
  • Є також повідомлення про людей, які залишаються під вартою через те, що українська влада вважає їх громадянами іншої країни, навіть якщо відповідна країна відмовляється визнати цю особу громадянином і прийняти їх реадмісію (наприклад, вихідці з Придністров’я).
  • Максимальний термін тримання під вартою, встановлений законом, становить 18 місяців, та необхідність продовження строку затримання періодично переглядається в суді.
  • Щоби продовжити строк затримання після закінчення перших шести місяців, органи, що прийняли рішення про затримання, повинні звернутися до адміністративного суду не пізніше як за п’ять днів до закінчення перших шести місяців строку затримання. Надалі повноважні органи можуть подавати клопотання про продовження строку кожні шість місяці. Строк затримання може бути продовжено в разі відсутності інформації з країни громадянином якої є особа, або відсутності документів, що посвідчують особу. На практиці ця обставина ставить осіб без громадянства в невигідні умови та призводить до того, що вони часто затримуються на максимальний строк до 18 місяців. Не пізніше ніж за місяць до закінчення 18-місячного строку, органи влади повинні надати письмовий висновок про неможливість видворення, який є підставою для звільнення особи та видачі довідки, необхідної для подачі заяви на тимчасове проживання після звільнення.
  • У справі Шойго проти України від вересня 2021 року, Європейський Суд з Прав Людини встановив, що Україна порушила статтю 5 ЄКПЛ, продовжуючи імміграційне затримання особи без документів, оскільки влада не діяла належним чином під час процедури депортації.
  • Згідно із законом, прийнятим у березні 2023 року, органи охорони державного кордону та СБУ тепер можуть самостійно приймати рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства без рішення суду.
  • Законом передбачено, що про причини затримання особу інформують у письмовій формі до її затримання, а затриманим надається інформація про їхні права та обов’язки на зрозумілій їм мові, з залученням перекладачів у разі потреби.
  • Особи, які перебувають в імміграційному затриманні, не мають можливості подати заяву до процедури визнання особою без громадянства.
  • Затриманий може подати апеляцію на рішення суду першої інстанції та звернутися до касаційної інстанції після рішення апеляційного суду. Затриманий також може оскаржити продовження строку затримання. Однак існують перешкоди, такі як обмеження за часом — апеляція має бути подана впродовж десяти днів, що складно здійснити в умовах тримання під вартою в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та через обмежений доступ до безоплатної юридичної допомоги.
  • За законом, безоплатна юридичної допомога можлива щоб оскаржити затримання, але доступ до її надання ускладнюється вимогою пред’явити документи, необхідні для її отримання, а також ускладненим доступом адвокатів до центрів для затриманих (в сільській місцевості). Після подання заяви на процедуру визнання особою без громадянства, особа без громадянства набуває права на безоплатну юридичну допомогу.
  • Не існує чітких правил, що регулюють процес відновлення документів або встановлення громадянства.
  • Особам, яких було звільнено, видається довідка про тримання у пункті тимчасового перебування іноземців, і вони мають право подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання. Однак існують перешкоди в реалізації цього права через те, що однією з умов є обов’язкова реєстрація місця проживання, що для звільнених затриманих представляється проблематичним. Заявник має бути затриманий на максимальний строк щоб отримати посвідку на тимчасове проживання на підставі звільнення з пункту.
  • Якщо особа мала б можливість подати заяву про визнання особою без громадянства, або якщо її безгромадянство було б визнано під час затримання, після звільнення така особа могла б отримати посвідку на тимчасове проживання за спрощеною процедурою.
  • У законодавстві України немає жодних правових норм щодо повторного затримання і тому немає положення про те, чи зараховується сумарний час затримання в максимальний строк.
  • Україна ратифікувала 16 двосторонніх угод про реадмісію, але безгромадянство не розглядається як юридично значущий факт ні в одній з угод та не вважається перешкодою для реадмісії. Немає наявної інформації про те, чи підпадають під повернення за такими угодами особи без громадянства.

Попередження та скорочення

Аналізується відповідність гарантій у законах про громадянство щодо попередження і скорочення безгромадянства, включно з полегшенням шляхів натуралізації для осіб без громадянства, та з забезпеченням захисту дітей, народжених на території країни, які інакше були б апатридами; дітей, народжених громадянами країни за кордоном, знайд і усиновлених дітей. Розглядається законодавство, політика і практика щодо реєстрації народження дітей, включно з можливістю пізньої реєстрації народження, заходи із скорочення, прийняті державами для запобігання та скорочення безгромадянства in situ. Аналізуються положення про позбавлення громадянства та чи існують гарантії, пов’язані з відмовою від громадянства та позбавленням громадянства, що мають запобігти виникненню безгромадянства.

З грудня 2021 року, особи, визнані апатридами, можуть подати заяву на натуралізацію через три роки після визнання. В Законі «Про громадянство України» передбачено правові гарантії для запобігання безгромадянству щодо знайд, усиновлених дітей та дітей, народжених від громадян України за кордоном. Однак гарантії для дітей, народжених в Україні, які інакше були б апатридами, застосовуються тільки в тому випадку, якщо їхні батьки проживають у країні на законних підставах, що створює реальний ризик народження дітей без громадянства на території країни. Крім того, є серйозні перешкоди для реалізації права кожного на реєстрацію народження дитини: для реєстрації народження дитини необхідно, щоби хоча б один із батьків пред’явив документ, що посвідчує особу й підтверджує законні підстави для проживання. Діти, народжені в непідконтрольних уряду районах України (НПУТ) та на Тимчасово окупованих територіях України з початку війни стикаються з додатковими проблемами, оскільки документи реєстрації актів цивільного стану, видані в цих районах, урядом України вважаються недійсними, а процедури, спрямовані на вирішення цього питання, не впроваджені. Для пізньої реєстрації народження потрібно надати додаткові докази, в тому числі паспорт, для реєстрації осіб старше 16 років, який неможливо отримати без свідоцтва про народження. Україні було рекомендовано вжити заходи для усунення цих перешкод щодо реєстрації народження в рамках Універсального періодичного огляду. Ці перешкоди заважають зусиллям скоротити число апатридів в Україні, які непропорційно є представниками етнічних меншин, включно з ромами. У 2021 році Україна прийняла нову Національну стратегію у Сфері прав людини та Стратегію інтеграції ромів, які спрямовані на надання свідоцтв про народження та документів, що посвідчують особу, групам населення, яким загрожує безгромадянство. У законодавстві України є положення про позбавлення громадянства, які можуть призвести до безгромадянства, але жодне положення не дозволяє позбавлення з міркувань національної безпеки.

  • Особа без громадянства може звернутися за натуралізацією в загальному порядку, що передбачає наявність дозволу на імміграцію та безперервного проживання на законних підставах на території України впродовж останніх п’яти років.
  • З грудня 2021 року, термін проживання, необхідний особі без громадянства для подання заяви на натуралізацію, був скорочений з п'яти до трьох років після її первісного визнання апатридом.
  • Особи без громадянства мають відповідати всім іншим встановленим для натуралізації вимогам, з тією лише різницею, що вони повинні надати декларацію, що вони не є громадянами іншої держави, а не підтвердження виходу з іншого громадянства.
  • До числа перешкод, з якими стикаються особи без громадянства, що бажають набути українське громадянство шляхом натуралізації, відноситься обов’язкове надання документу, що посвідчує особу, та документ, що підтверджує дохід за останні шість місяців, або наявність заощаджень у розмірі 12-кратного прожиткового мінімуму (на сьогодні не менш ніж 31 068 гривень (801 96 євро). За видачу дозволу на імміграцію стягується збір у розмірі 179,74 гривні (4,64 євро), а за подання заяви про натуралізацію — 8,50 гривень (0,22 євро).
  • Особа, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин на території України або за її межами, за законом не має права на натуралізацію.
  • Законодавство містить положення про автоматичне набуття українського громадянства деякими дітьми, які в іншому випадку були б апатридами, але право на отримання громадянства залежить від статусу їхніх батьків, тому немає повної гарантії того, що на території країни не будуть народжуватися діти, які стануть апатридами. На практиці дітям доводиться звертатися до органів влади за довідкою про належність до громадянства.
  • Батькам не надається інформація про права дитини на громадянство та відповідні процедури.
  • Якщо батьки проживають на території країни на законних підставах, то для отримання громадянства дитині не потрібно мати документи, що підтверджують її перебування на законних підставах.
  • Закон не встановлює вікових обмежень для подання заяви, але на практиці після 18 років (вік, з якого особа може звертатися до державних органів без обов’язкової участі законного представника) це зробити складніше, оскільки влада може поставити під сумнів проживання молодої людини в Україні, якщо в неї немає необхідних документів, що посвідчують особу.  За подання заяви плата не стягується.
  • Для дітей батьків, які отримали притулок в Україні, діє спеціальне положення про набуття громадянства.
  • Знайди набувають громадянство автоматично за народженням.
  • Українське законодавство містить термін «новонароджена дитина», але в ньому немає визначення, що це означає на практиці. Знайди не можуть бути позбавлені громадянства, якщо це призведе до безгромадянства.
  • Українське законодавство не передбачає втрати громадянства дитиною або позбавлення її громадянства, тому дитина, яку всиновили іноземні громадяни, не втратить українське громадянство.
  • Законодавством передбачається, що усиновлені громадянами України діти-іноземці (у віці до 18 років) або повнолітні особи без громадянства, які постійно проживають на території України, мають право на набуття громадянства.
  • Законом передбачено, що дитина, яка народилася за кордоном від батьків, якщо хоч один із них є громадянином України, автоматично набуває українське громадянство за народженням; будь-які дискримінаційні положення в законі відсутні.
  • Закон передбачає, що діти повинні бути зареєстровані і отримати свідоцтво про народження впродовж місяця після народження, проте для завершення реєстрації необхідні документи, що посвідчують особу та проживання на законних підставах хоча б одного з батьків. Якщо батьки не мають документів, дитина може бути зареєстрована третьою особою, але правовий зв'язок з батьками не буде встановлено.
  • Під час реєстрації народження громадянство дитини не визначається і не фіксується, реєструються тільки імена батьків і відомості про їхнє громадянство. Громадянство дитини визначається пізніше (на підставі паспортів батьків або підтвердження місця проживання)  при зверненні за отриманням паспорту.
  • Медичні установи або органи реєстрації актів цивільного стану не зобов’язані повідомляти міграційні органи про батьків, які не мають документів, однак це прямо не заборонено законом.
  • Є повідомлення, які вказують на те, що реєстрація народження дитини неможлива через міграційний статус та/або статус перебування батьків. Існують достовірні повідомлення (наприклад, від УВКБ ООН) про так званих «правових сиріт» в Україні, тобто дітей, чиї батьки не мають документів і відомості про них не можуть бути внесені до свідоцтва про народження. Крім того, є проблеми з реєстрацією дітей, народжених у тюрмах, і є достовірні повідомлення про те, що етнічні меншини, включно з ромами, зазнають непропорційно багато перешкод при реєстрації народження дитини. Забезпечення загальнодоступної реєстрації народження всіх дітей, що народилися в Україні, включно з представниками етнічних меншин, було предметом рекомендацій, які Україна отримала і прийняла під час другого циклу Універсального періодичного огляду.
  • Немає повідомлень про проблеми з реєстрацією народження дитини на основі статевої та/або гендерної ідентичності батьків, а також немає повідомлених випадків перешкод для дітей, народжених через сурогатне материнство.
  • Пізня реєстрація народження можлива, але батьки повинні або вказати поважну причину пропуску встановленого місячного терміну, або заплатити штраф (17–52 грн./0,50–1,53 євро). У разі реєстрації народження пізніше одного року після народження дитини і до досягнення нею віку 16 років, потрібно надати додаткові документи. Якщо реєстрація здійснюється після досягнення дитиною 16-річного віку, необхідна наявність паспорта, однак отримати паспорт без свідоцтва про народження практично неможливо.
  • Діти, народжені на непідконтрольних уряду України територіях (НПУТ), стикаються з додатковими проблемами під час отримання документів реєстрації актів цивільного стану, оскільки документи, видані на цих територіях, вважаються урядом України недійсними, а процедури, спрямовані на розв’язання цього питання, не були реалізовані на практиці. Для реєстрації народження дітей, які народилися на НПУТ, необхідно пройти через судову процедуру, однак вона є дорогою й часто займає багато часу. За оцінками Міністерства юстиції, тільки 45 % дітей, про народження яких повідомлялося в Донецькій і Луганській областях, і 12 % дітей, що народилися в Криму, отримали свідоцтво про народження. З подібними проблемами стикаються діти, які народилися на тимчасово окупованих територіях України з 24 лютого 2022 року.
  • За достовірними повідомленнями, деякі верстви населення стикаються з високим ризиком того, що народження дитини не буде зареєстровано, у тому числі роми, бездомні особи, діти, народжені в місцях затримання або в’язницях, і діти, які народилися на непідконтрольних уряду територіях (НПУТ).
  • У 2021 році було прийнято нову Національну стратегію у Сфері прав людини та План заходів щодо неї на 2021-2023 роки. Одним із ключових аспектів стратегії є забезпечення надання цивільних документів мешканцям непідконтрольних уряду територій (НКУТ) України. Проте не було жодних нових розвитків щодо впровадження адміністративної процедури реєстрації народжень на непідконтрольній території території.
  • Уряд також ухвалив Стратегію сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року у липні 2021 року, яка передбачає забезпечення членів ромської громади відповідними особистими документами (свідоцтвами про народження та документами, що посвідчують особу).
  • У 2019 р. Кабінет міністрів затвердив пілотну програму «Є-малятко», метою якої було спростити доступ до низки різних послуг і соціальних виплат через єдину заяву: реєстрація народження; реєстрація місця проживання дитини; доступ до соціальних виплат на дітей; реєстрація осіб в демографічному реєстрі; і визначення належності дитини до громадянства України. У 2020 р. програма «Є-малятко» була оновлена і підключена до програми «Дія», щоб зробити послуги доступними в режимі онлайн. Але за даними Міністерства юстиції, ця послуга поки що доступна тільки в окремих регіонах.
  • У законодавстві України є положення про позбавлення громадянства, які можуть призвести до безгромадянства. Якщо громадянство було надано або набуто за фіктивними підставами, то гарантій запобігання безгромадянству не передбачено.
  • Правова гарантія дозволяє відмовитись від українського громадянства тільки в тому випадку, якщо особа набула інше громадянство або має документальне підтвердження того, що набуде його після відмови від українського громадянства. Особа без громадянства, яка втратила українське громадянство й не набула іншого громадянства, може подати клопотання про його поновлення, але ця гарантія не діє автоматично й залежить від певних умов.
  • Немає положень, які допускають позбавлення громадянства з міркувань національної безпеки. У 2022 році було внесено декілька законодавчих пропозицій, які передбачають можливість позбавлення громадянства України осіб, які вчинили державну зраду, або тих, хто добровільно отримав російський паспорт на тимчасово окупованих територіях України, але ці зміни досі не ухвалені.
  • Підготовка подань про позбавлення громадянства покладена на Державну міграційну службу України, розгляд подань здійснюється Комісією при Президентові України з питань громадянства, а рішення приймається Президентом України. Рішення можуть бути оскаржені в суді.
  • Позбавлення громадянства застосовується на практиці: у 2021 р. три особи були позбавлені українського громадянства. Державна міграційна служба публікує обмежені дані щодо випадків позбавлення громадянства, а раніше опублікована статистика недоступна.
  • Закон не передбачає чітких гарантій для дітей щодо похідної втрати громадянства. Вихід дитини з громадянства України відбувається за заявою того з батьків, хто теж виходить з громадянства. Для дітей віком від 14 до 18 років, вимагається їхня згода на вихід з громадянства.

Ресурси

Бібліотека ресурсів, правових інструментів, публікацій та навчальних матеріалів з питань безгромадянства, що стосуються цієї країни. Інші регіональні та міжнародні матеріали, а також ресурси інших країн доступні в бібліотеці Ресурси. З внутрішньодержавною судовою практикою можна ознайомитись у Statelessness Case Law Database (короткі виклади доступні англійською мовою).
Зверніть увагу, що цей розділ зараз розробляється, зверніться пізніше, щоб знайти додаткові ресурси.

Council of Europe - European Convention on Nationality (лис 1997)
United Nations - Convention on the Reduction of Statelessness (січ 1961)

R2P, DESYATE KVITNYA, ENS, ERRC, ISI - Joint Submission to the Human Rights Council at UPR28 - Ukraine (бер 2017)
European Network on Statelessness - Statelessness determination and protection in Europe (вер 2021)

Latest news on Ukraine

WEBINAR: 2023 State of Play Assessment on Statelessness in Europe

Join us for the online launch of our annual StatelessnessINDEX state of play assessment and hear about key trends from several experts working on the...
23 бер 2023 / Albania / Austria / Belgium / Bulgaria / Council of Europe / Croatia / Cyprus / Czech Republic / European Union / France / Germany / Global / Greece / Hungary / International and Regional Instruments / Ireland / Italy / Latvia / Malta / Moldova / Montenegro / Netherlands / North Macedonia / Norway / Poland / Portugal / Romania / Serbia / Slovenia / Spain / Sweden / Switzerland / Ukraine / United Kingdom

Assessing the first six months of Ukraine’s new Statelessness Determination Procedure

In April 2021, the Ukrainian Government adopted a by-law, which introduced the long-awaited regulations to implement the country’s new Statelessness...
12 жов 2021 / Statelessness determination and status / Ukraine
SDP briefing

New Index Thematic Briefing: Statelessness determination and Protection in Europe

This briefing summarises how countries perform on stateless determination procedures.
15 вер 2021 / Albania / Austria / Belgium / Bulgaria / Croatia / Cyprus / Czech Republic / France / Germany / Greece / Hungary / Ireland / Italy / Latvia / Malta / Moldova / Netherlands / North Macedonia / Norway / Poland / Portugal / Serbia / Slovenia / Spain / Statelessness determination and status / Switzerland / Ukraine / United Kingdom

Project funded by: